ОСТАННІЙ БУНКЕР

В далекому перемісті Долини на непримітному краю Загір’я  пам’ятником героїзму українських повстанців стоїть збудована в  роки незалежності капличка з відтвореним музеєм-криївкою останнього тутешнього рубежу непокори тоталітарній владі.

Щороку  сюди при Покрові знову й знову згадати про своїх героїчних побратимів прибувають члени  Братства ОУН-УПА, представники політичних партій, громадськості.

Панахиду за загиблими відправив отець Василь Керницький. Тремтливими словами пошани героїв до присутніх звернувся голова  районної управи Братсьва ОУН-УПА Юрій Долішній. Він пов’язав факт присутності в цьому мікрорайоні підозрілої групи «геодезистів» із шести чоловік, котрі висліджували околиці Загір’я і Долини, вдень і вночі таємничо працювали з привезеною апаратурою у винайнятій кімнаті, нікого до себе не впускаючи. Але відразу ж після захоплення бункера облавою енкаведистів – ця спецгрупа виїхала.

До спогадів про трагедію останнього в цій  місцевості бункера  повстанців Юрій Васильович запросив очевидця кровавих подій сина господаря обійстя з утаємниченою криївкою Ярослава Олексина:

– Ця подія сталася зраненька в п’ятій-шостій годині на старий-новий рік 14 січня 1952 року,- згадує Ярослав Ігнатович.- Мама першою побачила багато людей, що з різних сторін діставались нашого подвір’я. Вискочивши на її голос, я виразно розгледів солдатів у шинелях, машини, «воронки». І  кричу: «Тату, облава!» Попередити, втекти –часу не було. Одразу ж до хати вдерлися військові. Тата забрали. В хаті,  стайні, стодолі все перебили, перешукали. Діти плачуть. Найменшеньке –лише восьмимісячне. Не знайшовши нічого, примусили батька розкидувати по снігу копицю сіна – теж нічого. Але криївку видала вентиляційна труба, вихід якої  в кущах нашпортали енкаведисти. За її траєкторією почали діставатись до схрону. Це відчули партизани, раптово відкрили кришку люка, крикнули: «Батьку, тікай!» –  і викинули з бункера гранати. Вибухи струсонули  вранішню тишу Загір’я.  Солдати залягли до землі. Цим скористався миттєво батько, вхопив куфайку й стрілою кинувся через кущі з подвір’я. Я за ним. Віддалившись, ми ще довго чули вибухи гранат, стрілянину. Згодом – лише окремі постріли: один, другий, третій, четвертий… І тишина серед якої стукіт серця здавався дзвоном.

Цей січневий день 1952 року відправляв у вічність імена до останнього подиху життя відданих рідній землі українських патріотів, молодих воїнів повстанської армії – керівника СБ калуського окружного проводу ОУН Василя Кобилинця (Сокола) з Брязи, керівника СБ Долинського надрайонного проводу Богдана Долішнього (Бистрого, Баяна, Крука) з Тяпче, охоронника окружного проводу   Івана Бунковського (Богуна, Охочого) з Болехова, бойовика Долинського надрайонного проводу Михайла Гошовського (Максима) з Росточок.

Їхні портрети й імена увічнені на меморіальній стелі  тутешньої криївки-музею на честь пам’яті про їхній подвиг задля майбутньої української державної незалежності.

І щороку в цю осінню пору, напередодні святої Покрови, до віддаленого сільського обійстя багатостраждальної і патріотичної родини Олексиних приходять у військових одностроях літні, посивілі, але сильні духом члени Братства ОУН-УПА вшанувати світлу пам’ять  бойових побратимів.

Разом із все рідшою когортою повстанців цьогоріч їх підтримали присутністю і партійними стягами члени КУНу та «Нашої України», патріотична громадськість Долини і Новички.

Одразу з Києва на пам’ятну панахиду до загірського бункера приїхав член центрального проводу Конгресу Українських Націоналістів, голова обласної організації Богдан Борович, який у своєму виступі  розповів про нові патріотичні завдання українських націоналістів, спільні дії з активістами товариства «Меморіал» щодо пошукової роботи й увіковічення імен наших краян масово розстріляних енкаведистами й захоронених у безіменних могилах,  важливість патріотичних акцій у вихованні підростаючого покоління.

Обнадійливим підтвердженням таких намірів проявилася й присутність долинської молоді на  цій пам ятній панахиді за героями, котрі віддали життя за наближення пори державної незалежності України.

Жовтень, 2011.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: