ХРАМ ВІРИ ОТЦЯ ТАРАСА

Світлої пам'яті отець Тарас (світлина з фотоархіву Ярослава Савчина)

Світлої пам'яті отець Тарас (світлина з фотоархіву Ярослава Савчина)

Про цей вечір не проводилось широкого рекламування, довгих анонсувань, але у великій залі Будинку техніки, як мовиться, не було де голці впасти. Літні люди, молодь, діти, родина, знайомі й незнайомі, віруючі, інтелігенція, священики з сім’ями, музиканти ,- всі зібралися на ще одну, вже сумну й щемливу зустріч з Людиною, котру шанували, любили, підтримували й шукали підтримки в нього.

З ініціативи побратима з юних літ, доброго приятеля, міського голови Володимира Гаразда «Вечір пам’яті отця Тараса Керницького» – посвята розгорнутого духовного полотна про священика від Бога, на жаль, вже без самого отця.

Але ще один вечір отець Тарас, знову як і раніше, був з присутніми в залі: замріяно й розсудливо дивився з архівних світлин, повертався у спогадах, на очах сотень глядачів зростав від малесенького хлоп’яти до відомого й шанованого священика у напрочуд легко і вдало інсценізованих постановках, в оточенні легкокрилих ангелів. Талановито відтворені біографічні сюжети майстерністю учасників Долинського дитячого християнського театру « Над часом» гортали перед присутніми багатогранний життєвий роман отця Тараса, за сценарієм, постановкою і режисурою Надії Костьович.

Тремтливими словами спогадів про вічної пам’яті отця Тараса Керницького ділились з присутніми однокласниця Любов Макосій, вчитель гри на кларнеті музичної школи Любомир Ігнатів, однокурсник з Івано-Франківського музичного училища імені Дениса Січинського Ярослав Скаб’як, однокурсник-семінарист з Ленінградської духовної семінарії, канцлер Івано-Франківської єпархії о. Володимир Чорній, співслужитель  у новій церкві о. Ярослав Савка.

Тамовані, хвилюючі спогади про життя і вчинки  філософа віри доповнювались духовними творами у виконанні хорів під керуванням Божени Сіркович, Ярослава Шершеня, струнного квартету  «Баркаролла», гурту «Сузір’я Карпат», вокального ансамблю «Глорія»,  квартету семінаристів Івано-Франківської духовної семінарії, муніципального оркестру.

Керівники колективів з вдячністю згадували постійну допомогу, підтримку, сприяння отця Тараса.

В пам’яті багатьох долинян залишились і розсудливі, переконливі його проповіді в циклі радіопередач «Дзвони любові» на радіостанції «Хвилі гір».

Хвилюючою була узагальнююча розповідь  про отця Тараса, спільні ідеї і справи для долинської громади міського голови Володимира Гаразда. Зокрема, й визрівання задуму, проведення конкурсу щодо спорудження нової церкви в центрі міста. Переможцем цього конкурсу був проект храму о. Тараса Керницького, будівництво якого незабаром активно розпочалося. На жаль,  обірваний політ зупинив справу на півдорозі. З цього приводу Володимир Степанович звернувся до долинян,- згуртуватися, об’єднати зусилля і спільною підтримкою підняти над центром Долини сяючі куполи храму отця Тараса Керницького.

Співзвучною до пануючої в залі сумної настроєності додалась і талановито виконана духовна мініатюра «Щастя».  Хвилюючий сюжет – за яким  в напрузі буденних ритмів , вражений серцевим ударом раптово падає і незабаром помирає в лікарні чоловік, батько, господар успішної сім’ї.  Душевні переживання, монологи, діалоги маленької донечки і дружини за дорогою людиною, котра відійшла у вічність, розчулили до схлипувань та плачу  багатьох глядачів у залі. І мимохідь трагічна ниточка цієї постановки проектувалася на отця Тараса, якому б ще жити й жити, працювати, вірити й додавати віри іншим… Та все у волі Божій.

Коли сприйнятий на одному диханні, пережитий «Вечір пам’яті о. Тараса Керницького»  наблизився до завершення, на сцену Будинку техніки неквапною ходою піднявся правлячий архієрей Івано-Франківської єпархії УГКЦ  владика Володимир Війтишин.  Зваженими, мудрими, лагідними словами він благословив  цей пам’ятний захід, до вже сказаного і показаного долучив власні спогади про зустрічі з отцем Тарасом і спільно з присутніми в залі провів молитву.

Покинувши приміщення, люди не поспішали розходитись. Під вечірніми ліхтарями проспекту Незалежності і прилеглих вулиць гурти долинян  ще довго ділились думками про вартості вічного  серед нашого швидкоплинного часу.

Жовтень, 2011

 
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: