Зіновій Швець
Буйноцвіття медових новичанських трав, розлогі тінисті дерева, що зусібіч дарують приміському селу приємну прохолоду, плідна земля, яка хоче до себе уваги і вміє урожайно віддячувати за старанні руки – зростили знаного долинянина, чуйну, прекрасну людину, надійного приятеля, вірного колегу Зіновія Швеця.
Батьківська хата світилася вікнами до сільського шляху і життєвий рух щоденно її оточував, закручував у своєму коловороті. Дармувати не приходилось. Щоб виживати, ростити дітей, батькам приходилось знати що таке мозолі на долонях у кожну пору року. А дещо підрісши, Зіновію разом з учнівською наукою приходилось прилучатись і до сімейної праці, тим паче, що він до цього виявився досить беручким і заслуговував батьківських похвал.
А далі вихором понеслись життєві університети. Трудовий перелік Зіновій Григорович розпочав з учня слюсаря автобази. Отримавши розряд та певний час попрацювавши, він зробив крок до культури – став завідувати клубом сусідньої Оболоні і серйозно готуватись до подальшого навчання. Радісна звістка про зарахування студентом сільськогосподарського інституту понесла допитливого юнака до Львова. А відпрацювавши по здобутті вищої освіти два місяці головним інженером колгоспу – молодого спеціаліста проводили на військову службу. З поверненням, його обійняла нова робота, новий колектив – місцеве райоб’єднання «Сільгосптехніка». Тут починав з обов’язків інженера з нової техніки та техніки безпеки, згодом інженер-технолог реммайстерні, головний інженер, керівник ремонтно-транспортного підприємства.
В переломному 1990-му році Зіновій Григорович обраний першим заступником голови райвиконкому. А через два роки, при зміні структури виконавчої влади – призначений заступником голови райдержадміністрації, начальником управління сільського господарства. Шість нелегких років становлення незалежницьких засад управління, пошуки шляхів реформування колективної господарки на селі були своєрідними і складними, водночас додали і досвіду і авторитету серед колег. На цьому етапі він знову повертається до рідного підприємства – головою правління ВАТ «Долинська сільгосптехніка». Подальшим життєвим досвідом стало й кількарічне перебування у США, робота в приватно-комерційних структурах.
А з вересня 2005 – доля повертає Зіновія Григоровича до керма начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. Тут в гармонії з колективом і працівниками сільськогосподарських формувань району працювалось до цього часу – пори заслуженого відпочинку.
І зараз до посрібленого часом дідуся чимраз активніше телефонують онуки, вони хочуть його бачити більше і ближче. І це бажання посилюється взаємністю. Від радості за успіхи дітей, любов пригортається до милих і щирих онучат. І вони все частіше не розуміють – чому їхній улюблений дідусь повинен від них кудись їхати, бо він начальник і депутат? З цієї шестидесятилітньої віхи нове життя тільки починається.
З роси і води, шановний ювіляре!
Грудень, 2011
ДОЛИНЩИНА ЯРОСЛАВА САВЧИНА 