ОСЕРЕДОК ІНТЕЛІГЕНЦІЇ КРАЮ

Меморіальна дошка Михайлу Волковецькому

Меморіальна дошка Михайлу Волковецькому

З особливим щемом у серці, мов до рідної хати через, роки і відстані сходились минулої неділі на подвір’я Витвицької школи посріблені сивиною, поважні пані і панове. З радістю довгоочікуваних зустрічей, розмови повертали всіх у незабутнє дитинство, до далеких тутешніх шкільних років, першого фундаменту мудрості, проявів зародження справжньої дружби, товариського плеча, несміливих спалахів кохання.

Витвиця збирала гостей, учнів усіх часів на урочисте відзначення 60-річчя першого випуску повного школи, яка додала слави Долинщині відомими іменами українських патріотів, діячів суспільно-політичного життя, культури, мистецтва, багатьох галузей науки і народного господарства. Цю зустріч задумав оргкомітет із святкування як зустріч поколінь, для яких незабутня місцева школа стала стартовим майданчиком на довгій життєвій стежині.

Урочистості розпочав отець Петро Євчук Божественною літургією у сільській греко-католицькій церкві Трьох святих. Після відправи церковна процесія приєдналася до шкільних урочистостей.

Тут святкування розпочали з відкриття пам’ятної меморіальної дошки знаному сільському народному вчителеві, директорові Витвицької школи Михайлу Волковецькому на фасаді новозбудованого красивого приміщення. Скульптурний барельєф Михайлу Степановичу освятили радник єпископа, парох УГКЦ Серця Ісуса і Серця Марії отець Вітольд Левицький та парох УГКЦ Трьох святих Витвиці отець Петро Євчук.

Племінник, учень, голова обласної організації ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, депутат обласної ради, знаний громадсько-політичний діяч, з ініціативи якого виготовили меморіальну дошку, Степан Волковецький та дочка Михайла Степановича Віра Витвицька розповіли про особистість талановитого наставника і патріота.

Михайло Степанович Волковецький народився 1900 року у Витвиці в селянській родині, закінчив Долинську гімназію. В 1914-1918 роках перебував на фронтах у Західній Європі, найдовше в Італії. Повернувшись з війни, взявся за піднесення національної свідомості селян за прикладом свого вчителя Євгена Ковалика. Готував дітей до вступу в 5-6 класи гімназії. 1917-го його мобілізували до обозної дивізії в Перемишлі, де відбув вишкіл. В лютому пішов на Італійський фронт, ставши кінним ординарцем.

– Ми відступали з боями до 4 листопада 1918 року, – згадував згодом. – Тоді розбіглися хто куди міг. На даху вагона доїхав до Відня. Звідти через Краків, Самбір, Стрий дістався додому.

В рідному селі одразу долучився до активної громадської діяльності. Михайло Степанович став завідувати «касою взаємодопомоги» для витвичан, яка діяла при «Просвіті», брав активну участь у роботі читальні.

1938 року за просвітницьку діяльність був заарештований. Визволив його з тюрми брат Щасного-Сельського, який тоді служив суддею у Стрию.

Михайло Волковецький був директором, заступником і вчителем у школі, а також головою сільської ради. Він патріотично виховав, підготував до вступу для подальшої науки багато молоді, яка згодом додала честі своєму учитилеві, краю і Україні. Тепер односельці називають його «учителем учителів».

Помер народний учитель 1982 року від інсульту.

Слово про вчителя

Слово про вчителя

Продовжили святкування 60-ї річниці з дня першого випуску в стінах школи. Випускнику першого випуску 1951 року, ініціатору зустрічі поколінь Степану Янковському піднесли хліб-сіль теперішні учні. З цього випуску стали педагогами: директорами шкіл Степан Януковський, Марян Волковецький, Юлія Січка, а Петро Лаврович очолював педколектив Витвицької школи та райвідділ освіти. 

Присутні на святі випускники різних років ділилися своїми спогадами і життєвими та творчими успіхами, згадували незабутнє шкільне товариство та своїх учителів. Було що сказати в привітному колі випускників школи колишньому голові Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківської обласної ради, депутату двох скликань до Верховної Ради України, колишньому надзвичайному і повноважному послу України в Грузії і Азербайджані, професору, кандидату технічних наук Степану Волковецькому, колишньому заступнику голови Івоно-Франківської обласної державної адміністрації та заступнику голови Долинської районної державної адміністрації Степану Гошовському, письменнику, літературознавцю, критику, лауреату премій Дмитру Юсипу, першому випускнику середньої школи, почесному голові районної організації товариства «Просвіта» Степану Янковському, керівнику апарату райдержадміністрації Катерині Олійник, директору Івано-Франківського фізико-технічного ліцею при Івано-Франківському університеті нафти і газу, лауреату обласної педагогічної премії імені академіка Стельмаховича Мирославу Янишівському, знаному на Долинщині лікарю-хірургу Мар’яну Сабану, лікарю-терапевту Болехівської міської лікарні Леонорі Шиян, колишньому директору Одеського заводу шампанських вин Ганні Михайленко та багатьом іншим.

Згадували й про тих випускників, які успішно закінчили Витвицьку школу свого часу, але не змогли прибути на цю зустріч, зокрема,колишнього голову райдержадміністрації, народного депутата України, керівника Державного департаменту України з питань виконання покарань Василя Кощинця.

З вітальним словом до присутніх також звернулися теперішній директор витвицької школи Ігор Сайко, начальник відділу освіти райдержадміністрації Володимир Сподар та інші.

Спогадами про роботу в школі, успіхи своїх вихованців поділились ветеран учительської праці Людмила Янишівська та колишній директор навчального закладу Ярослав Кіцул.

Педагоги та учні школи підготували для святочного зібрання чудовий концерт. Також присутнім подарував свої духовні пісні отець Вітольд Левицький.

Надворі завечоріло та покидати цю теплу товариську атмосферу нікому не хотілося. Спогади, розмови про минуле, сучасне і майбутнє зацікавлено розмотувались як із безкінечного клубка барвистими нитками.

Було чим похвалитись про теперішнє життя рідного всім освітнього закладу і його керівнику Ігорю Сайку. Адже сьогодні в школі працюють 32 захоплених своєю справою вчителів, з яких 15 – з вищою категорією, 7 – отримали звання старшого вчителя, 5 – першу категорію, 3 – другу.

Навесні у школі планують задіяти розсадник декоративних рослин, для чого вже провели серйозні підготовчі роботи. На базі закладу працюють гуртки греко-римської боротьби та футбольний від дитячо-юнацької спортивної школи, інформатики та ковальства від Станції юних техніків, секція боксу від товариства «Колос». Працюють численні шкільні гуртки та факультативи. Маючи брати з кого приклад, теперішні молоді покоління витвичан повинні стати гідною зміною своїх попередників.

Листопад, 2011

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: