ЯВОРИНСЬКА КРИЖМА

Крок за кроком ввіходимо в крижму правічного лісу

де смереки з хрестами межують за часом століть

а крізь пам’ять і хмари порипують ржаві завіси

і старшин молодих укладають на встелену віть

 

барабанять вітри давнім ехом повстанського стрілу

крізь синяву верхів небо в схронах хоронить синів

і торкає зеленою тишею втомлену кобзу чи ліру

огортаючи горами їх невпокорений зморений спів

 

а на схилі віків з душ героїв небесніє ватра

і до неї крізь сльоти тягнуть руки вже інші сини

вони стезі дідівські відважно звертають у завтра

за належне приймаючи виклик провин чи вини

Advertisements

Галерея

КОЛЬОРОМ ПОДИХУ

КОЛЬОРОМ ПОДИХУ

…непорочно застиг на осінніх устах першосніг.

Білий ранок в саду соромливо виводить анданте.

Я зворушую слід, як крізь тло заборон – перший гріх.

І ввіходжу у храм, не знайшовши навзаєм щось дати.

Оголивши і колір, і звук – мить доокруж вишовкує лоно.

Едельвейси у прірвах комусь одцвіли і зірвалися з ніг.

Хтось навмисне спізнивсь – і в надії чиїйсь охолонув.

Та попереду – вічність…

Лише ліру торкнув ранній сніг.

Галерея